SendGrid за 100 тисяч листів на місяць коштує приблизно 90-250 доларів щомісяця. Назавжди.
4 жовтня ми підняли власний MTA на 65.109.93.21. Postfix плюс OpenDKIM, селектор mta, SPF з include для Google, DKIM-ключ у Cloudflare.
Рахунок простий. SaaS-розсилка це оренда назавжди. Власний MTA це разова робота плюс сервер, який у нас і так стоїть під інші сервіси.
До цього ми вже проходили той самий розрахунок із пошуком. Власний YaCy-форк на Hetzner замість пошукового API економить ліцензію з першого дня. Але індекс без AI-модерації забивається спамом за тиждень, і ми це отримали на власному боті, перш ніж поставили batch-чистку кожні 4 години.
З поштою та сама логіка, тільки пастка інша.
Та ось що пропускають, коли рахують тільки гроші.
Порт 25 на новому IP у Hetzner заблокований за замовчуванням. PTR-запис доводиться виставляти вручну через Robot UI, і це не миттєво. Outbound лист не піде, поки провайдер сам не розблокує вихідний трафік.
Тобто економія на папері є з першого дня. Реальна економія чекає на дозвіл стороннього провайдера, якого ти не контролюєш.
Ми не вимкнули ElasticEmail Starter з лімітом 50 тисяч листів на місяць. Поки новий MTA чекає на unblock, старий канал продовжує везти пошту. Два канали паралельно, поки один не підтвердить стабільну доставку протягом кількох тижнів без скарг і без потрапляння у спам.
Для бізнесу тут урок простіший, ніж здається. Перехід з орендованої інфраструктури на власну це не перемикач, а процес з буфером часу, який не дорівнює нулю.
Don't get me wrong, економія реальна і вона велика на горизонті року. Але якщо закладати її у фінансову модель з першого місяця, runway рахунок піде криво.
Якщо ти рахуєш економію переходу на власний сервер, email чи будь-що інше, рахуй не тільки щомісячний рахунок, який зникає. Рахуй тижні паралельного запуску, поки стара система ще прикриває нову.
Скільки тижнів паралельного запуску ти закладаєш, коли плануєш позбутися SaaS-підписки на власну інфраструктуру?
